сонце

-я, с.

1) Центральне небесне світило Сонячної системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло.

••

До [світ] со́нця — дуже рано, до настання дня.

За со́нцем — у напрямку руху сонця.

Мі́сце під со́нцем — місце, призначення в житті, суспільстві і т. ін.

Під со́нцем — у світі, на землі, на волі.

Про́ти со́нця — обличчям до сонця.

[Ра́зом] із со́нцем — рано, удосвіта.

2) Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь цього небесного світила. || Величезна розжарена маса чого-небудь, що нагадує небесне світило; яскравий спалах чого-небудь.

3) Світло й тепло, що випромінюються цим світилом. || Відбиття, відображення сонячного проміння. || Місце, простір, охоплені світлом і теплом цього світила. || Ясна сонячна погода. || Життєдайна, животворча енергія цього світила.

••

За со́нця — протягом денного часу, поки видно; завидна.

4) перен. Про те (того), хто (що) є джерелом життя, втіхи, радості і т. ін. для когось.

5) перен. Те, що освітлює шлях, той, хто веде за собою (у житті, боротьбі і т. ін.); провідна зоря. || чого, у сполуч. з ім. правда, воля, свобода, слава, щастя і т. ін. Означає те, на що вказують названі іменники. || Що-небудь світле, хороше, прекрасне. || Тепло, приязнь, людяність.

6) Центральна планета інших планетних систем.

7) Гімнастична вправа на турніку.